побратимами в колонії, підірвавши один із бараків. Захиснику був 61 рік. 

Микола народився в селі Порохня Новоазовського району Донецької області. Здобув середню спеціальну освіту за професією електрогазозварювальника. Разом із дружиною виховував трьох дітей. Радів онукам. А їх – шестеро. І всі – хлопці. У 2015 році, після окупації рідного села, родина переїхала до Маріуполя. 

«Батько був щирою, неконфліктною людиною, гарним співрозмовником, чуйним і люблячим чоловіком, батьком і дідусем. Захоплювався риболовлею», – розповідає донька Марина.  

У 2016 році чоловік потайки від рідних підписав контракт зі Збройними Силами України. Пішов служити у 54-ту окрему механізовану бригаду.

«Я йду, щоб моїм дітям і онукам не прийшлось дізнатися, що таке війна», – говорив Микола.

А з перших днів повномасштабного вторгнення чоловік приєднався до «Азову». Був старшим кулеметником. Разом із побратимами боронив Маріуполь. У травні 2022 року за наказом вийшов у полон. 

«Востаннє ми розмовляли 13 липня 2022 року. Тато натякнув, що скоро повернеться, мовляв, його обіцяють обміняти. Ми навіть уявити не могли, що може статися таке жорстоке вбивство військовополонених», – додала донька. 

Старший солдат Микола Аганін, позивний Матрос, загинув у ніч на 29 липня 2022 року в Оленівці Донецької області. Російські військові стратили його разом з іншими побратимами в колонії, підірвавши один із бараків. Захиснику був 61 рік.

Поховали захисника в Києві на Алеї Слави на Берковецькому кладовищі. 

Вдома на Миколу чекали дружина, троє дітей і шестеро онуків.