Віталій народився 29 грудня 1984 року в селі Градениці Одеської області. Жив у місті Біляївка. Близько шести років працював поліцейським, пізніше влаштувався водієм у СП «Саша». Умів самостійно розбирати та збирати авто, мріяв відкрити власне СТО. Любив рибалити та займався садівництвом.

З 2016 року Віталій служив за контрактом у 36-й окремій бригаді морської піхоти та обіймав посаду водія-електрика. Брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС у 2017 році. 

«Донька Андріана пішла татовими стопами та навчається у військовій академії на факультеті ракетно-артилерійського озброєння. Вона постійно казала: «Тато, я піду служити до тебе»», – сказала дружина захисника Наталя. 

За місяць до початку повномасштабного вторгнення Віталія відправили у відрядження, з якого він не повернувся – 12 квітня 2022 року потрапив у полон.

«Віталій став оборонцем Маріуполя. Останній його дзвінок перед полоном і всі ті слова будуть жити з нами вічно», – сказала дружина. 

Старший матрос Віталій Філь загинув 24 січня 2024 року внаслідок авіатрощі ІЛ–76 у Бєлгородській області Росії. Він був серед військовополонених, які мали повернутися додому в межах обміну. Захисникові назавжди 39 років.

Поховали захисника у Біляївці на Одещині.

У нього залишилися дружина, син, дві доньки, рідні брати, сестри та куми. Мати померла за тиждень після того, як Віталій потрапив у полон.