Ігор народився у Херсонській області, там зростав та ходив до школи. Згодом навчався у морському фаховому коледжі Херсонської державної морської академії. З 2013 року розпочав службу – спершу у тодішній міліції в Херсоні, а потім став військовим полку «Азов». 
 

Мешкав з родиною у Маріуполі. З дружиною Катериною виховували двох діток – доньку та сина. Вільний час обожнював проводити в колі рідних. Дуже любив футбол, був палким уболівальником донецького клубу «Шахтар». 
 

Під час повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Маріуполя, пройшов бої на заводі «Азовсталь». Обіймав посаду командира міномета Окремого загону спеціального призначення «Азов». Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» та посмертно орденом «За мужність» III ступеня. 
 

«Мій чоловік був добрий, спокійний, такий сімейний... Усі побратими його поважали, були про нього дуже хорошої думки. Він завжди міг прийти на допомогу, в будь-яку мить», – згадує чоловіка дружина Катерина.
 

Поховали захисника на Берковецькому кладовищі у Києві.

В Ігоря залишилися дружина, донька і син.
 

Головний сержант Ігор Гамаюнов, позивний Лофт та Іванич, загинув проти ночі 29 липня 2022 року в Оленівці на Донеччині, коли російська армія підірвала барак з українськими військовополоненими.