Руслан народився в селі Рябухи Чернігівської області. Ще під час навчання в школі захопився музикою. Тому згодом опанував фах трубача у Ніжинському фаховому коледжі культури та мистецтв імені Марії Заньковецької. Проте, надалі обрав для себе геть інший кар’єрний шлях.

У 2021-му Русланові виповнилося 18 років, і він уклав контракт зі Збройними Силами України. Служив у в/ч А1414. З початком повномасштабного вторгнення боронив Чернігівщину у складі 1-ї окремої танкової Сіверської бригади ЗСУ. Обіймав різні посади, згодом став командиром відділення розвідки та коригування взводу безпілотних авіаційних комплексів.

«Життєрадісний, веселий, добрий, мужній хлопець. Був найкращим сином, другом і братом», – так описала захисника його мати Оксана.

21-річний молодший сержант Руслан Голубенко на псевдо Руха загинув 10 жовтня 2024 року поблизу села Товстий Луг у Суджанському районі Курської області РФ. Під час бойового завдання група українських військових опинилася в оточенні. Руслан разом із побратимами прийняли бій. Коли закінчився боєкомплект, він разом із вісьмома побратимами потрапив у полон. Окупанти змусили воїнів роздягнутися до спідньої білизни, поклали обличчям у землю та розстріляли. Тіла бійців вдалося евакуювати та ідентифікувати лише 23 жовтня 2024 року.

Посмертно Руслана Голубенка нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

Поховали воїна в рідному селі.

У нього залишилися батьки, брат і сестра.