Олександрові було 47 років. Він народився в селі Рудники, що на Волині. Там зростав, ходив до школи. Згодом здобув освіту будівельника. За цим фахом і працював у цивільному житті. Проживав з родиною в місті Ківерці Волинської області. Обожнював футбол та риболовлю.

Після початку повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України. Служив у 110-й бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка на посаді механіка-водія. Нагороджений нагрудним знаком  «За незламність» (посмертно).

«Він був дуже добрим, веселим. Завжди жартував, усміхався, вмів підняти настрій, підбадьорити. Про це і друзі, і знайомі, і побратими кажуть. Ніколи ні на кого не тримав зла, усім намагався допомогти», – розповіла дружина Оксана Грицюк.

Солдат Олександр Грицюк загинув у російському полоні 16 листопада 2023 року. Він перебував у СІЗО-2, що в місті Вязьма Смоленської області, Росія. За рік до цього, у квітні, під Новобахмутівкою на Донеччині його разом із групою побратимів пораненим захопили в полон.

Поховали бійця на Алеї Слави міського цвинтаря у Ківерцях.

В Олександра залишилися мама, дружина, син, три брати, сестра та онук.