Степан народився 21 березня 1989 року в селі Крива Балка Миколаївської області. Здобув повну загальну середню освіту. У шкільні роки мріяв про льотний інститут, але мати не дала згоди. Юнак вступив до аграрного університету, однак не завершив навчання та пішов на строкову службу в армію. Після демобілізації працював у поліції. 

У 2014 році, коли почалася російсько-українська війна, Степан долучився до лав ЗСУ. З 2015-го служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Обіймав посаду головного сержанта роти снайперів. Побратими називали його Стьопка. Брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС, за що був відзначений нагородами. 

Повномасштабне вторгнення захисник зустрів у строю – боронив місто Маріуполь. Степан потрапив у полоні 12 квітня 2022 року під час вогневого зіткнення із ворогом. 

За словами рідних, у полоні чоловікові зламали руку та ногу, а своєчасного лікування не надали. 

«Котику мій милий, не так я чекала на тебе. Я все робила для твого повернення з полону, вибач мені, будь ласка, що не допомогла тобі. Ти назавжди в моєму серці і думках. Я дуже сумую за тобою і люблю тебе. Світла пам’ять тобі, мій Герою», – написала дружина Тетяна. 

Головний сержант Степан Мозоло загинув у полоні в російському місті Вязьма Смоленської області 17 квітня 2024 року. Захисникові навіки 35 років. 

Поховали воїна у селищі Петрівка на Миколаївщині. 

У нього залишилися дружина, батьки та сестра.