Іван народився 14 березня 1967 року в місті Жидачів на Львівщині, жив неподалік, у місті Новий Розділ. Після закінчення школи опанував фах автомеханіка. Значну частину життя провів за кордоном.

Чоловік брав участь в АТО, і в перший день повномасштабної війни без вагань знову став на захист України. Служив у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. 

«Тато міг би не йти на війну. Я дуже просила, аби він залишився вдома. Його вік і  супутні захворювання після участі в АТО дозволили б йому це зробити. Але він вважав своїм обов’язком бути там, аби захистити молодих, аби не гинули молоді хлопці. Служив тато біля міста Попасна, де від початку точились важкі бої. За словами побратимів, вони три або чотири рази думали, що він уже загинув, але тато щоразу повертався. А 22 березня він потрапив у полон», – розповіла донька Мар’яна.

Перші два місяці окупанти тримали Івана в Луганську, потім перевели до колонії у російському місті Вязьма.

«Попри те, що через брак їжі він схуд майже до невпізнання, а стан здоровʼя дуже погіршився, він і там не забував дбати про інших. Побратими кажуть, що він завжди намагався поділитись їжею з молодими чи тими, кому було найважче. «Їж, тобі більше треба», – так його цитують ті, хто був з ним в одній камері. Коли зʼявилась інформація про збиття літака, а тоді – прізвище мого тата списках, я не могла повірити в це. Я чекала на тата вдома. Це непоправна втрата для всіх, хто його знав. Він був позитивною, доброю, турботливою людиною», – сказала донька. 

Старший солдат Іван Охапський загинув 24 січня 2024 року, коли повертався додому з російського полону. Літак Іл-76, на борту якого були військовополонені, збили в Бєлгородській області РФ. Захисникові навіки 56 років.

Поховали Івана Охапського в селі Берездівці на Львівщині. У нього залишилися донька, дружина, сестра, племінниці та їхні родини.