Володимир був родом з Хмельницького. Там навчався до третього класу у звичайній школі, а потім у школі-інтернаті. Батько Володимира загинув при трагічних обставинах, коли хлопець був ще дошкільням. І батько, і син загинули в одному віці – їм було по 29 років. Вже в дорослому віці хлопець поховав матір – жінка померла від захворювання нирок.

Після закінчення школи Володимир готувався здобувати фах медика, але передумав. Коли закінчив девʼятий клас вступив до місцевого профтехучилища. За професією був будівельником. Обожнював спорт. Грав у футбол. Гарно малював. 

Під час Революції Гідності Володимир поїхав у Київ. На Майдані він познайомився з хлопцями із патріотичного руху. Завдяки їм дізнався про «Азов» і у 2014 році разом із рідним братом приєднався до них.

«Володимир з братом пройшли «Курс молодого бійця» і приєдналися до полку на базу в Урзуфі в мінометний дивізіон. Американець активно брав участь у Широкинській операції. Коли я приєднався до його підрозділу, то Володимир уже був командиром розрахунку. Трохи пізніше, коли нас розділили по батареях між двома батальйонами, ми переїхали в Маріуполь. Американець був одним із кращих навідників на той час серед п’яти розрахунків. Колись ми разом рахували бойові виходи, то в нього було більше 50 виїздів, і це все в секторі «М», –  пригадує побратим Володимира.

Під час служби в «Азові» Володимир познайомився з коханням свого життя. У грудні 2015 року молодята одружилися, згодом придбали будинок поблизу Маріуполя. У сім’ї народилося двоє дітей – донька та син. 

«Він був дуже спокійний, добрим, чуйним. Гарна людина. Завжди приходив на допомогу», – розповіла бабуся Марія Воронцова.

У 2019 році Володимир перевівся у взвод зв’язку, де надалі проходив службу. Під час повномасштабного вторгнення обороняв Маріуполь та завод «Азовсталь». Потім потрапив у полон. Двічі Американцю вдалося подзвонити рідним з Оленівської колонії.

«Бабусю, я на дві хвилинки. У мене все добре, за мене не переймайся», – пригадує Марія Яківна.

Поховали захисника на Алеї Слави у Хмельницькому. 

У Володимира залишилася дружина, донька, син, бабуся, брат і тітка. 

Старший солдат Володимир Власішин, позивний Американець, загинув 29 липня 2022 року в Оленівській колонії, коли росіяни підірвали один з бараків, в якому перебували українські військовополонені. Йому назавжди залишилося 29.