Олексій народився в селі Річки на Сумщині. Закінчив Сумський педагогічний інститут, де познайомився з майбутньою дружиною Валентиною Миколаївною. Згодом молодята одружилися та переїхали до села Гребениківка. Там виховували двох синів, а згодом раділи онукам. 

Олексій працював у Гребениківській школі вчителем фізкультури, був прикладом для учнів та другом для колег-педагогів. Згодом був обраним на посаду сільського голови.

«Односельці любили й поважали Олексія Миколайовича, двічі обирали його на посаду сільського голови, а після приєднання села до Боромлянської громади він став старостою села Гребениківка. Олексій Миколайович дбав про своє село, допомагав кожному жителю та навіть під час окупації не залишив людей на самоті зі страшним лихом», – згадав син Антон Винниченко. 

Село Гребениківка розташоване за 35 кілометрів від кордону з РФ. Російські військові зайшли сюди у перший день повномасштабної війни і розставили свою техніку поміж будинками місцевих. Хтось здав адреси мисливців, і окупанти почали шукати по будинках зброю. Якщо знаходили, людей арештовували. Серед чотирьох арештованих чоловіків був і староста Олексій Винниченко. Його розірвані документи потім знайшли в іншому селі.

«14 березня 2022 року свекра взяли в полон із власного будинку. Про його долю нічого не було відомо 2 роки. У квітні 2024-го, закатованим до смерті, він був повернутий на рідну землю під час обміну тілами. Наприкінці липня нам повідомили, що результати ДНК співпали на 99,9%», – додала невістка Оксана. 

Поховали Олексія Винниченка 26 липня 2024 року у селі Гребениківка.