Віталій народився і жив у місті Дніпро. Закінчив 9 класів школи №34. У 2012 році став студентом Дніпропетровського професійно-технічного училища №6, де згодом отримав професію плиточника, муляра-штукатура. Все життя марив військовою справою. Цікавився історією України та зброєю. Займався спортом, любив їздити на велосипеді.

У 2017 році вирішив здійснити мрію та підписав контракт із ЗСУ. До 2021-го служив у 25-ій окремій повітрянодесантній бригаді. Брав участь в АТО/ООС. Після закінчення контракту став воїном Окремого загону спеціального призначення «Азов», що в складі Національної гвардії України. Від 24 лютого 2022 року разом із побратимами боронив від російських окупантів Маріуполь. Навесні після важких боїв захисники міста вийшли у полон, звідки частина з них потрапила в Оленівку, де ворог влаштував теракт проти полонених. 

За гідну службу Віталія нагородили медаллю «За військову службу Україні» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

«Брат був надзвичайно доброю і чуйною людиною, завжди був готовий прийти на допомогу. У своєму прагненні до захисту Батьківщини та вдосконаленню військових навичок потрапив до Азова. Я пишаюся своїм молодшим братом, такої світлої та чуйної людини у своєму житті я не зустрічала», – згадує рідна сестра загиблого Олександра.

24 червня 2024 року з Віталієм попрощалися на Краснопільському кладовищі міста Дніпра.

У захисника залишилися мама та сестра.

Старший солдат Віталій Зінчук, позивний Радій, загинув у ніч із 28 на 29 липня 2022 року, перебуваючи в полоні в Оленівській колонії на Донеччині. Росіяни підірвали барак, де утримувалася частина полонених бійців полку “Азов”. Герою назавжди 25 років.