Дан Звоник народився у Донецьку. З трьох років займався кіокушинкай карате. Хлопця тренував батько – Руслан Звоник.

«Його ім’я безпосередньо пов’язано з цим видом спорту. Мій чоловік займався карате. Тож коли у нас народився молодший син, Руслан сказав: «Назвемо його Дан». Згодом син добився чималих успіхів – він став багаторазовим переможцем на змаганнях різних рівнів. У 2013 році став чемпіоном України з кіокушинкай карате. Також посів перше місце на Кубку світу з ХонКіокушин карате і став чемпіоном Кубка Європи (IKO Sosai)», – розповіла мати Ганна.

Після окупації Донецька у 2014 році родина Звоник переїхала до Києва. Незабаром батько Дана долучився до батальйону «Азов», а у 2015 році приєднався і син – став зв’язківцем. Вони служили в Маріуполі, тому мама і сестра Дана переїхали туди. 

У грудні 2021 року хлопець захистив диплом викладача інформатики в Бердянському державному педагогічному університеті, де навчався на заочному відділенні.

У січні 2022 року Дан та його батько звільнилися зі служби. Але з початком повномасштабної війни знову стали на захист Батьківщини – долучилися до місцевої територіальної оборони. А потім Дан потрапив у полон.

20 квітня відео з полоненими опублікували на ворожих ресурсах, і там обіцяли «збереження життя та дотримання міжнародних законів про поводження з полоненими». 1 травня 2022 року російські загарбники передали тіло бабусі, яка живе у Донецьку. У оборонця Маріуполя була прострелена потилиця.

«Дан був веселий, життєрадісний, у нього було дуже багато планів на життя. Мріяв відкрити свою справу – кафе. А ще одружитися: весілля з нареченою запланував на 30 квітня. Влітку цього ж року народилася дочка, її назвали на честь тата – Даною. Дівчинка дуже схожа на свого батька, якого бачить тільки на світлинах», – розповіла Ганна.

Тіло Дана Звоника передали бабусі в Донецьк, тож там він і похований.

У Героя залишилися донька, кохана, батьки та багато рідних і друзів.