Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими

144 138 звернень від російських родин щодо зниклих безвісти військовослужбовців армії країни-агресора надійшло до проєкту "Хочу найти" Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

За нашими оцінками, ця цифра значно менша за реальну кількість зниклих безвісти окупантів, адже не всі родичі звертаються до українського проєкту. Із самого початку повномасштабної війни в Україні влада рф повністю ігнорує втрати та велику кількість зниклих безвісти серед своїх військових. Тому росіяни змушені самостійно розшукувати своїх рідних і звертатися до проєкту “Хочу найти”.

Так, лише у жовтні 2025 року до проєкту надійшло 9 243 заявки. Це близько 300 звернень щодня!

Використовуючи надану в межах проєкту інформацію, родичі отримують змогу підтвердити статус полоненого або загиблого та вимагати від російської влади проведення обмінів. З початку роботи “Хочу найти” (січень 2024 року) було підтверджено перебування 3 017 російських військових в українському полоні, з яких 1 922 вже обміняно на українських Захисників.

Загалом в Україні у полоні перебуває значно більше російських військових, однак не всі рідні полонених знають про проєкт і залишили заявки на пошук.

У жовтні цього року проєкт “Хочу найти” підтвердив перебування в українському полоні 159 окупантів, рідні яких залишали заявки:

 Серед цих військовополонених — не лише росіяни, а й громадяни інших країн: Казахстану, Узбекистану, Білорусі та навіть Єгипту. Це ще раз підтверджує інформацію від проєкту “Хочу жить”, що росія активно залучає найманців для війни в Україні.

 Всього 2% із підтверджених проєктом у жовтні мають вищу освіту. Більше половини (53%) отримали лише шкільну освіту, а дехто взагалі не навчався після початкової школи. Такий низький рівень освіти в армії рф цілком закономірний, адже саме неосвічених громадян легше схилити до підписання контракту з Міноборони рф та відправити воювати в Україну.

 Лише троє з цих військовополонених вказали патріотизм як причину участі у війні проти України. Найпоширеніша мотивація (42%) — гроші. На другому місці (25%) — бажання уникнути кримінальної відповідальності за злочини або зняти судимості.