“Господь зберігає у кожного надію на звільнення”
За участі та сприяння Координаційного штабу з питань полонених, Міжнародного жіночого руху "За сімейні цінності" та ГУР МО відбулася друга Екуменічна Хресна дорога. Молилися за полонених, їхні сім’ї та за повернення миру в Україну. 
Екуменічна дорога розпочалася на території Національного заповідника “Софія Київська” за участі прочан, звільнених з полону, родин, волонтерів, представників Координаційного штабу, духовенства.
Хресну дорогу очолив Апостольський нунцій в Україні Вісвальдас Кульбокас, який наголосив на єдності страждання України зі стражданнями Христа та важливості міжнародної солідарності:
«Ми поєднуємо наше страждання - страждання полонених, заручників, дітей, захисників і захисниць України - зі стражданнями Ісуса, щоб ця молитва об’єднала цілий світ».
До спільної молитви долучився також Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав.
Чотирнадцять стоянь символізують зупинки Ісуса Христа на шляху до Голгофи та подальшого воскресіння.
Під час першого стояння врятований з російського полону захисник Євген Малік промовив:
“Натовп осудив невинного. Так було дві тисячі років тому, так є і нині. Україну засудили на смерть. Я був у полоні. Це пітьма, де правда не мала голосу, де сили зла намагалися зламати мене. Я зазнавав тортур, приниження, відчував голод, біль і безсилля перед несправедливістю. Але в цьому випробуванні я зрозумів одне: навіть тоді, коли тебе хочуть знищити, ти можеш залишитися людиною.
Його слова доповнив звільнений з полону оборонець Вадим Федоров під час сьомого стояння:
“Катування в полоні — це межа, де сили здаються вичерпаними. Але мовчання в полоні, як і мовчання Христа, це не покора, а свідчення незламності духу. Страждання вчить кожного полоненого, що навіть після жорстоких тортур, Господь зберігає у кожного надію на звільнення.”
Заступник керівника Координаційного штабу Андрій Юсов промовив під час чотирнадцятого стояння:
“Гріб Господній – це мовчання, у якому світ завмирає в очікуванні. Смерть, здається, перемогла, але це лише початок шляху до нового життя. Так і для України, для її полонених, для всіх, хто страждає: ця тиша – не кінець, а початок воскресіння. Кожна ніч веде до світанку, а кожна втрата – до відродження.”
Під час Хресної дороги звучав духовний гімн України “Боже великий, єдиний”, молитви, духовні розмови та роздуми.