«Ми розповідали один одному про рідних, переповідали давно побачені фільми, ділилися мріями»: історія звільненого з полону Володимира Буслюка.
Військова служба старшого стрільця роти охорони ЗСУ Володимира Буслюка, розпочалась у 2018 році. У цивільному житті він захоплювався програмуванням, планував продовжити навчання після закінчення строкової служби. Почувши вибухи у перші хвилини повномасштабного вторгнення, він негайно вирушив до військової частини, попри незадовільний стан здоров’я.
Шлях до частини за межами Києва на той час вже був фактично паралізований цивільними автівками киян, які намагались виїхати з міста.
«Прибувши до військової частини, доповів командиру. Ми готувалися прийняти бій», - згадує Володимир.
За кілька днів військова частина Володимира опинилася в суцільному оточенні, після закінчення боєприпасів особовий склад потрапив у полон.
Усім поневоленим одягли наручники, при цьому затягнули їх настільки сильно, що під час етапування вони почали кровоточити. За двадцять сім місяців полону, Володимира з побратимами перевозили до різних місць утримання. Він зіткнувся з жорстокою «прийомкою», виживав у нелюдських умовах.
«В одному із СІЗО нас годували лушпинням від картоплі, сирою рибою, тим що готували для собак», - розповідає звільнений Захисник.
Спілкування українською дратувало конвоїрів через що вони били бранців, звинувачували у втраті “русской души”. Охоронці намагалися посіяти розбрат між військовополоненими, в тому числі через їжу, влаштовували спаринги. Підтримати моральний дух допомагали розповіді про рідних, про незавершені справи та мрії.
«З одним із побратимів ми тишком спілкувалися англійською мовою щоб не втрачати навички», - пригадує Володимир.
Перед обміном Володимира та інших бранців змусили переодягтися та підписати «документи про відсутність претензій до рф». Далі був довгий шлях, Захисники до останнього сумнівалися, адже вже знали про практику росіян інсценування обмінів.
31 травня Володимира та ще 74 українців вдалося повернути з ворожого полону. У цей день наші Захисники нарешті почули довгоочікуване «Привіт хлопці – ви вдома!».
