"... росіяни поверталися з полону не як герої: забуті душі з порожнім поглядом".
«На початку 2014 року важко було уявити, що росія може напасти», – згадує Олександр Бондаренко, звільнений з полону 43-річний прикордонник.
Після закінчення військового інституту він брав участь у Антитерористичній операції, стримував наступ ворога при спробі штурму прикордонного загону в Маріуполі.
24 лютого 2022 року загін Олександра підняли по тривозі. Ворожі війська майже повністю оточили місто. Єдиним сценарієм для збереження життя особового складу був прорив на «Азовсталь». Під час запеклих боїв ситуація ставала дедалі складнішою. Завод ворог намагався знищити зі всіх видів озброєння. У кінці травня почався важкий шлях виходу в полон.
Прикордонник провів у неволі майже два з половиною роки.
«Одного разу я отримав листа від дружини, і це був один із п’яти, які вона відправила мені: це стало для мене справжньою опорою» – розповідає Олександр.
Коли відбувся обмін, він бачив обличчя російських солдатів, яких обміняли на українських бійців:
"Їхні очі не випромінювали радість, вони поверталися в росію не як герої: забуті душі з порожнім поглядом".
13 вересня рівно о 13:13 бійці ступили на українську землю та відчули теплі обійми здавалось би зовсім незнайомих людей; українські прапори один за одним огортали змучених, але не зломлених бійців.
«І ось нарешті перший телефонний дзвінок. Гудок, другий, третій – і зрештою чую наймиліший голос у світі – голос моєї дружини. Емоції переповнювали нас обох».
Наразі прикордонник проходить курс лікування та реабілітації. У найближчих планах подружжя – відвідати курс психологічної терапії, щоби разом пройти важкий шлях зцілення та відновитися від пережитих травм.
«Я щиро бажаю всім сім’ям, які очікують на повернення своїх Героїв, обов’язково дочекатися. Головне – вірити», – радить Олександр наостанок.
