"Терпіння людям, які чекають своїх близьких з полону": історія звільненого з полону Олександра Ганжеєва
Тридцятирічного бійця Національної гвардії України Олександра Ганжеєва з Маріуполя обміняли 31 грудня, перед Новим роком. Після звільнення Захисник розповів, що допомагало триматися в полоні.
«17 травня ми вийшли з Азовсталі. У полоні пробув близько восьми місяців. До 1 серпня був у колонії в Оленівці, – згадує Олександр. – Умови були не дуже. Хтось спав на ліжку, а кому не вистачило – на підлозі. Перші дні – на карематах і в спальних мішках. Потім дали матраци й спали вчотирьох на двох матрацах. Годували погано, але нас не займали.
Потім перевели в Горлівку, де було трохи легше. Тримали в бараках, схожих на казарми – усі мали ліжка, матраци, ковдри, подушки. Годували краще, ніж в Оленівці. За рахунок розпорядку дня час минав значно швидше. Новин з України ми не мали. Кілька разів у Горлівці нам приносили їхні місцеві газети. Звичайно, нам в колонії всі казали, що скоро все буде їхнє. Намагалися деморалізувати».
У полоні Олександру найбільше допомагали згадки про рідних.
«Часто уявляв момент зустрічі з родиною, – каже він. – Дуже важливим було спілкування з товаришами. Були люди, з якими мав багато спільних тем для розмов. Але найголовніше – я знав, що рідні в безпеці, і ця думка мене заспокоювала.
Хочу побажати терпіння людям, які чекають своїх близьких з полону. Я впевнений, що наша держава робить усе можливе, щоб хлопці скоріше повернулися додому. Вірте в людей, які займаються обмінами. Поки тривають перемовини, не варто робити різкі заяви публічно чи в соціальних мережах. Не сумніваюся, що та сторона все відстежує, і це може нашкодити».
