Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими

У Києві відбувся прем’єрний показ документального фільму “Звільнити слово” про журналістів у російському полоні.

Стрічку презентували Національна спілка журналістів України та Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти. Фільм розповідає реальні історії українських журналістів, які пройшли крізь полон, і тих, хто досі не повернувся. У центрі сюжету — долі Владислава Єсипенка, Людмили Гусейнової, Дмитра Хилюка, Сергія Цигіпи, Вікторії Рощиної та інших медійників, котрі зазнали катувань, знущань і принижень за право говорити правду.

Після показу відбулося обговорення з авторами та героями фільму. Звільнений з російської неволі журналіст Дмитро Хилюк поділився особистою історією - його викрали з власного дому й вивезли до Росії.

«Я міг би там сидіти й досі. Або мене могло би вже не бути. Але мене відпустили — завдяки тиску міжнародної спільноти. І тепер я не мовчатиму», — розповів Дмитро Хилюк.

Фільм “Звільнити слово” — це не лише про долі окремих людей, а й про боротьбу України за свободу слова та право суспільства знати правду. За даними Національної спілки журналістів України, від початку повномасштабного вторгнення загинули більше сотні українських журналістів, а 27 досі перебувають у російському полоні.

Керівник Секретаріату Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Богдан Охріменко наголосив, що такі ініціативи допомагають державі у спільній справі визволення полонених:

“Для Коордштабу кожна історія зниклого безвісти чи полоненого журналіста — це постійне нагадування про високу ціну свободи слова. Це не лише кіно — це документальний доказ злочинів агресора і заклик до світу не залишатися байдужим”, - відзначив Богдан Охріменко.

Показ стрічки став не просто культурною подією, а закликом до солідарності та дії. “Звільнити слово” нагадує: поки в неволі перебуває хоча б один українець — ми не маємо права мовчати, а кожна розповідь про них наближає день, коли всі повернуться додому.