"Україні потрібен єдиний орган з повноваженнями для переговорів і звільнення” – Дмитро Усов
У межах заходу, приуроченого до четвертої річниці створення Координаційного штабу, відбулася панельна дискусія на тему: «Виклики перед державою: системні рішення, яким довіряє суспільство».
До обговорення долучилися секретар Координаційного штабу Дмитро Усов, керівник Об'єднаного центру Служби безпеки України Андрій Пастернак, Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Артур Добросердов, керівниця Національного інформаційного бюро Наталія Бабійчук та заступник директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Олександр Пухальський. Модерувала дискусію експертка Центру громадянських свобод Наталя Ящук.
Учасники зосередилися на системних проблемах, які впливають на ефективність державної політики у сфері пошуку та визволення українських громадян з російської неволі. Зокрема, йшлося про відсутність єдиного центру відповідальності, дублювання функцій між різними інституціями та фрагментованість процедур.
Як наголосив Дмитро Усов, розпорошення повноважень між різними структурами не лише ускладнює координацію, а й призводить до надмірної політизації процесів:
“Будемо відверті – за таких умов складно визначити відповідального за результат. В Україні фактично відсутня єдина інституція, яка формує і реалізує державну політику щодо людей, які перебувають під владою іншої держави.”
Окрему увагу під час дискусії звернули на практичні кейси, які демонструють наслідки неузгодженості між структурами – від складнощів у веденні обліків до відсутності механізмів реалізації вже ухвалених рішень. Також ішлося про проблеми ідентифікації, обмін інформацією та підтримку родин, які змушені звертатися до різних установ у пошуках відповідей.
Учасники наголосили: нинішня система переважно реагує на виклики, однак потребує довгострокової стратегії, яка охоплюватиме всі етапи – від моменту зникнення людини до її повернення та реінтеграції.
Дмитро Усов звернув увагу і на міжнародний досвід, де подібні завдання, як правило, зосереджені в межах однієї інституції:
“Практика інших держав показує ефективність об’єднання функцій – від пошуку й обліку до соціального супроводу – в одному органі. Це підвищує і результативність, і довіру суспільства.”
Ключовим висновком дискусії стала необхідність створення в Україні єдиної державної інституції, яка матиме повний мандат і ресурси для координації всіх процесів у сфері поводження з військовополоненими, пошуку зниклих безвісти, ідентифікації тіл полеглих Захисників та підтримки родин.
Учасники підкреслили: в центрі цієї системи має залишатися людина – ті, хто чекає, і ті, кого чекають. Саме довіра суспільства і чутливість до потреб родин мають стати основою для подальших рішень держави.