"Українські перемовники наполягали на обміні всіх за погодженим списком і перемогли. Четвертого лютого нас обміняли"
Максим Колесников -- оборонець, звільнений з полону, який став відомим завдяки випадковому фото з яблуком, описав свої враження про останні дні в неволі ворога:
"Першого лютого 2023 року п’ятьох людей, серед яких був я, забрали з різних камер, перевдягли в українську військову форму та рано вранці посадили в автозаки із зав’язаними очима.
Нас кілька годин везли до військового летовища.
Звісно, була надія, що це нас везуть на обмін, але був і острах, що це перевезення в іншу тюрму: ми знали, що це трапляється, і що нам може загрожувати нова "прийомка" -- найбільш неприємний та болючий захід в тюрмі. Вже на летовищі ми довго чекали -- години три, може більше, так і сидячи весь час зі скотчем поверх шапок, натягнутих на очі. Врешті-решт нас підняли та перетягнули в літак.
"У мене була своя мить спокуси. Чеченці запропонували нам подзвонити рідним".
Якійсь начальник військової поліції, який був в літаку, оголосив, що нас везуть на обмін, але через погану погоду не встигають привезти всіх, тому обмін буде наступного дня. Потім ми перелетіли в Курську область, забрали групу полонених там, потім в Бєлгородську, там теж хтось до нас приєднався. Після цього нас перевели в інший транспорт -- на цей раз в мікроавтобуси. То був вже остаточний сигнал -- обмін буде.
Нас знов залишили чекати. Потім перевезли в іншу локацію. Там раптово скомандували: скотч з шапок прибрати, шапки зняти. Далі в мікроавтобус зайшли чеченці. Їх було троє, один весь час знімав нас на айфон. Інший сказав, що він депутат державної думи рф і організатор обміну з їхньої сторони. Далі понеслося.
Мовляв, українська сторона зриває обмін. Що начебто все було вже погоджено, все росіяни зробили, але в останню мить всупереч всім попереднім домовленостям українські перемовники начебто захотіли в обмін додати азовців, а на тих вже карні справи та страшні злочини.
І добрі росіяни вже дуже хочуть нас віддати, турбуються про нас та наші родини, які дивним чином нічого про нас не знають, але ось погані українські чиновники думають лише про азовців та не хочуть нас забирати. І ось що цей прекрасний депутат нам запропонував: ви, мовляв, запишіть звернення, його покажуть, та нехай рідні протестують проти такого ставлення, нехай виходять протестувати, всім телефонують, підіймають громадськість. Бо якщо не обміняють на наступний день -- то повернуть знов до тюрми. А це боляче.
"Представники рф завжди брешуть. Завжди намагаються спровокувати наші внутрішні конфлікти".
Було і про "адиннарот", і про «нікому нє нужна ета вайна кроме палітіков».
Ми вже знали про справжню причину того, що обмін в той день на стався. Але, нажаль, знайшлось двоє людей, які все ж на камеру записали звернення про "зрив обміну українською стороною".
У мене була своя мить спокуси. Чеченці запропонували нам подзвонити рідним. Я на той момент вже більше 10 місяців не розмовляв з дружиною і підняв руку у відповідь на питання «хто хоче поспілкуватися з рідними». Але коли я побачив, що навіть таку розмову знімають на відео та підказують, що треба розповісти рідним про «зрив обміну» -- я опустив руку, та натягнув шапку на очі…
За два дні двох азовців привезли в табір, де нас тримали в очікуванні обміну. Їх не могли привезти з полону через бардак з "бумажками" та погану погоду. Українські перемовники наполягали на обміні всіх по погодженому списку та перемогли. 4 лютого нас обміняли.
Представники рф завжди брешуть. Завжди намагаються спровокувати наші внутрішні конфлікти. Не ведіться. Довіряйте тільки своїм. Не забувайте, що зрозуміти, чи бреше представник росії, можна по одній простій ознаці -- він відкриває рот".
