"Війна не тільки на полі бою, а й у кожній сім'ї, чиї рідні захищають країну або перебувають у полоні"
Виступ представниці родин українських військовополонених Наталії Гусак на засіданні у штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку 22 лютого навряд чи лишив когось байдужим. Пані Наталія, чоловік якої вже дев’ятий місяць перебуває у полоні на окупованій Луганщині, закликала ООН застосувати свій вплив і авторитет, аби змусити росію виконувати вимоги міжнародного гуманітарного права, а також докласти зусиль у боротьбі за порятунок та звільнення з російської неволі цивільних та військових.
"Під час промови у мене був і відчай, і розпач, і сльози, – згадує Наталія Гусак. – Люди дуже уважно слухали. Ніхто не копирсався в телефонах. Усі співчували. Після промови багато людей підходили й обіймали.
Після виступу до мене підійшла представниця Червоного Хреста з Нью-Йорку, яка теж виступала у штаб-квартирі ООН. Сказала, що робитиме все можливе, щоб зрушити цю стіну, щоб Червоний Хрест таки потрапляв у місця утримання наших хлопців.
У Вашингтоні українська делегація зустрілася з представницею Держдепартамент з прав людини Карою Мак-Дональд. Розповіли їй наші історії, домовилися про співпрацю. Також зустрілися з послом України в США Оксаною Маркаровою".
Наступного дня Генасамблея ООН ухвала резолюцію, яка, зокрема, вимагає від рф повного виведення її військ з України та припинення бойових дій. Можливо, наші промови теж підштовхнули міжнародну спільноту до цього. Ми нагадали, що війна продовжується і вона не тільки на полі бою, а й у кожній сім’ї, чиї рідні захищають країну або в перебувають у полоні.
Наталія Гусак вірить, що ООН може змусити росію дотримуватися міжнародного права – якщо буде діяти як одне ціле:
«Потрібно постійно тиснути на агресора. Проводити якомога більше таких заходів. Сидіти на місці – точно не допоможе. Тиснути і тиснути», – переконана активістка.
Рідним, які чекають своїх з полону, Наталія Гусак радить тримати розум холодним:
«У жодному разі не впадати у відчай, навіть тоді, коли не знаєш, куди рухатися далі. Потрібно видихнути і подумати, що я ще можу зробити. Але робити це потрібно лише з холодним розумом. Наша ціль сьогодні – працювати задля визволення рідних з міжнародними організаціями, на міжнародних майданчиках, мирними акціями за кордоном, щоби європейська спільнота була гарантом безпеки і збереження життя рідних, які досі залишаються в полоні. Треба максимально показувати світові, що наші люди в полоні, і що за них треба боротися".
