"Визволення з полону - це друге народження": історія старшого сержанта Чайковського
Старший сержант Михайло Чайковський потрапив у полон на Бахмутському напрямку. Утримували його в одному з підвалів фабричного приміщення на окупованій частині Луганщини. Звільнений з полону у лютому, нижче - його історія.
➡️ «Проєктував будинок і молився»
Зовсім нічого не було – ні телевізора, ні газети чи радіо, ні, тим більше, телефонів. Дехто навіть не знав, коли день, а коли ніч. І котра година не знали, бо заборона на годинники була.
Що мені допомагало? Найперше – молитва. Кожен день. Я дуже багато молився. Друге – я позитивна людина і завжди вірю в доброту. Планував щось, будинок проєктував. Весь час у мене мізки були зайняті чимось добрим. Я не думав ні про що погане, я просто вірив. Сильно вірив. І вірю далі.
Коли комусь погано було, то допомагали, і не лише своїм. От видно по людині, що щось не так. Вже ніч іде, а він не може спати, десять разів роздягається. «Давай поговоримо», - кажу. «Міша, пожалуста, поговори зі мною», - каже. Годину-дві сиділи, говорили.
➡️ «Найгірша тортура - обманута надія»
Назвали прізвища і виходиш: такий-то і такий-то, з речами на вихід. Але ж ти не знаєш – куди. Таке бувало, що хлопці думали ніби на обмін, чекали. А їм зав’язали очі й руки та перевезли на іншу локацію. То була психологічна тортура найбільша. Я просто собі уявляю, що вони пережили, я то найбільше запам’ятав.
Тому після такого я до кінця не вірив, навіть коли нас вишикували. Вони щось говорили, а я думав: хто його знає, куди вони везуть нас. До кінця себе не обнадіював, просто тримався та й все.
Коли наші нас зустріли, як ми вийшли вже з камаза того, тоді я зрозумів, що прибув до своїх. Тоді вже радість, щастя… Я не пам’ятаю, щоб колись в душі я таке мав, і не знаю, з чим то порівняти – настільки приємне й файне відчуття. Друге народження, без перебільшення можна сказати, що так і є.
➡️ «В жодному разі не контактуйте з ворогом»
Найгірше – то є дезінформація, особливо в соціальних мережах, тому що вороги моніторять все. Я категорично проти того, щоб поширювати там якусь інформацію. Наглядач може зблизитися з полоненим, цигарки дати, туди-сюди, а потім витягнути якусь інформацію.
Будь-яка конкретна особиста інформація про полоненого може зашкодити, я так вважаю. І подібне я бачив неодноразово. Я би категорично заборонив розповсюдження фотографій. Бо ніхто не знає, яка буде реакція. Ворог використовує ту інформацію, він торгується, просить – дайте стільки, стільки.
Якщо якісь невідомі особи вимагають гроші начебто за інформацію про військовослужбовця – не можна цього робити, треба звернутися до СБУ. Вони знають, що робити, як відповісти. Там є люди, які вивчали всю ту справу, є аналітики, є психологи, професіонали, вони вам порадять, що робити. Якщо ти звертаєшся до професіонала, ти маєш йому довіряти, бо це дає результат.
Не відписуйте самі на всякі дивні повідомлення, взагалі навіть крапки не ставте, коми не ставте, нічого. Вороги розуміють, що людина йде на контакт і використовують це.
Я так і пояснюю: є Штаб, тут люди реально працюють. Але то не є праця так, як би хотілося – клік-клік-клік і найшов вже. То є дуже важка праця. І якраз дезінформація це все затримує, бо все треба перевіряти і воно шкодить роботі.
